Запобігання та протидія булінгу

Булінг (від англ. bully— хуліган, залякувати) – форма психічного насильства у вигляді травлі, бойкоту, насмішок, дезінформації, псуванню особистих речей, фізичній розправі тощо.

Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо, аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

Форми булінгу:

1. Фізичний булінг – навмисні стусани, штовхання, удари, побої, нанесення інших тілесних травм.

2. Сексуальний булінг – це підвид фізичного булінгу (дії сексуального характеру).

3. Психологічний булінг – насилля яке пов`язане з діями на психіку, наносяться психологічні травми шляхом словесних образ чи погроз, переслідуванням, залякуванням.

Кібербулінг – новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою приниження людини за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу Інтернет, цькування через соціальні мережі).

Соціальна структура булінгу, як правило, має три

елементи, а саме:

 переслідувач (булер);

 жертва;

 спостерігач.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

- систематичність (повторюваність) діяння;

- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Тобто законодавчо визначене поняття булінгу не стосується виключно дітей, а охоплює всіх учасників освітнього процесу.

Загальні психологічні характеристики ймовірного

кривдника (булера)

Дитина ймовірно може бути схильною до булінгу (цькування), якщо вона:

●домінантна особистість, схильна самостверджуватися з використанням сили;

●неврівноважена, імпульсивна, легко фрустрована, швидко збудлива;

●демонструє терпимість до насильства;

●схильна порушувати правила;

●не проявляє співпереживання тим дітям, які зазнали нападок;

●часто ставиться агресивно до дорослих;

●проявляє і проактивну (свідому) агресію (наприклад, для досягнення мети), і

реактивну (вимушену або стимулювану чиїмось діями) агресію (зокрема, у відповідь на провокацію).

 Загальні психологічні характеристики ймовірної жертви

булінгу (цькування)3

Дитина ймовірно може бути жертвою буллінгу (цькування), якщо вона:

●тиха, обачлива, чутлива, яку можна легко зворушити і фруструвати;

● невпевнена, має низьку самооцінку;

●не має друзів, соціально ізольована;

●може боятися, що їй заподіють шкоду;

●може бути тривожною і пригніченою;

●фізично слабкіша, ніж більшість однолітків;

●вважає, що легше проводити час із дорослими (батьками,

вчителями/вчительками, тренерами/тренерками), ніж з однолітками.

 Ознаки булінгу

Дитина ймовірно потерпає від булінгу (цькування), якщо вона:

●приходить додому в пошкодженому одязі чи загубленими речами;

●має поранення, синці, подряпини;

●має мало друзів, або зовсім їх не має;

●боїться йти до закладу освіти, сідати в автобус, брати участь в активностях з

однолітками;

●обирає незвичний шлях, коли повертається додому;

●втрачає інтерес до навчання або починає навчатись набагато гірше, ніж зазвичай;

●виглядає пригніченою, сумною, заплаканою, без настрою, коли приходить

додому;

●часто жаліється на головний біль, болі в шлунку, інші фізичні негаразди;

●тривожно спить, часто бачить погані сни;

●втрачає апетит;

●проявляє тривогу і низьку самооцінку.

Пам’ятка для вчителя. Ознаки булінгу (цькування): на

що треба звернути увагу6

●занадто емоційна атмосфера в групі (класі);

● виокремлення певних учнів/учениць від решти;

●«перегрупування» дружніх кіл;

●коли діти припиняють спілкування, замовкають при появі дорослого/дорослої

або вчителя/вчительки в приміщенні;

●кардинальна зміна поведінки окремої дитини – як сумна, закрита, пригнічена, так

і піднесена, жвава, агресивна;

●раптове зниження академічної успішності деяких дітей;

●часті хвороби та прогули навчальних занять окремої дитини, не притаманні їй до цього часу.

Рекомендації учням щодо уникнення булінгу

ПАМ'ЯТКА для батьків

1. Передусім необхідно вдома ліквідувати атмосферу, що сприяє перетворенню дитини на «жертву». Ніякої надмірної опіки чи, навпаки, деспотизму, покарань та побиття за провину.

2. Окрім того, необхідно обов'язково запитувати дитину, як

справи, маючі на увазі не лише оцінки, а й відносини з одногрупниками.

3. Якщо булінг уже відбувся, зважте його масштаби. Якщо це проблема між двома дітьми, яка може бути залагоджена власними силами, краще надати дитині можливість самостійно розібратися та навчитися самостійно відстоювати власні інтереси.

4. Якщо третирування набуло вже великих розмірів,проаналізуйте разом з дитиною, чи зможе вона сама захистити себе та відновити свій авторитет.

5. Якщо ваша дитина дуже скромна та невпевнена у собі – допоможіть їй стати впевненішою, адже підвищення самооцінки робить людину більш врівноваженою та терпимою до цькувань оточуючих.

6. У особливо важких випадках, якщо ваша дитина з певних причин стала вигнанцем, приверніть увагу керівників групи та психолога до проблеми. У цьому випадку вам необхідна буде допомога педагогічного колективу.

Телефони довіри:

Дитяча лінія 116-111 або 0 800 500-225 ;

.Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116-000;

Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116-123 або 0 800 500-335;

Уповноважений Верховної Ради з прав людини  0 800 50-17-20;

Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255-76-75;

Центр надання безоплатної правової допомоги  0 800 213-103.

Порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування)

1. Учасники освітнього процесу подають заяву керівнику закладу освіти про випадки булінгу по відношенню до дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.
2. Керівник закладу освіти розглядає заяву в день її подання та видає наказ про проведення розслідування.
3. Керівник закладу освіти для прийняття рішення за результатами розслідування створює наказом Комісію з розгляду випадків булінгу (цькування) та скликає її засідання. До складу Комісії входять керівник закладу освіти, педагогічні працівники (у тому числі психолог), батьки постраждалого та булера для прийняття рішення за результатами розслідування та виконання відповідних заходів реагування.
4. Проводиться повне та неупереджене розслідування щодо випадків булінгу (цькування) з залученням осіб від яких отримали інформацію.
5. Рішення Комісії реєструється в окремому журналі, зберігається в паперовому вигляді з оригіналами підписів всіх членів Комісії.

Потерпілий чи його законний представник також можуть звернутися відразу до уповноважених підрозділів органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та Служб у справах дітей з повідомленням про випадки булінгу (цькування).

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) у закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу

1. Керівник закладу освіти має розглянути звернення.
2. Керівник закладу освіти створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.
3. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
4. Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу, несуть відповідальність відповідно до частини другої статті 13 (вчинення правопорушень за статтею 1734 ) Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., № 51, ст. 1122)

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу  "https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-19

Процедура подання  (з дотриманням конфіденційності) заяви про випадки булінгу (цькування)

1.     Усі здобувачі освіти, педагогічні працівники закладу, батьки та інші учасники освітнього процесу повинні обов’язково повідомити директора навчального закладу про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.

2.     На ім’я директора закладу пишеться заява (конфіденційність гарантується) про випадок булінгу (цькування).

       3.     Директор закладу видає наказ про проведення розслідування та створення комісії з розгляду випадку булінгу (цькування), скликає її засідання.

          4.     До складу такої комісії входять педагогічні працівники (у тому числі психолог, соціальний педагог), батьки постраждалого та булерів, керівник навчального закладу та інші зацікавлені особи.

          5.     Рішення комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів комісії.

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) та відповідальність осіб, причетних до булінгу

1. Директор закладу має розглянути звернення у встановленому порядку.
2. Директор закладу створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.
3. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то директор ліцею повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
4. Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу, несуть відповідальність відповідно до частини другої статті 13 (вчинення правопорушень за статтею 1734) Кодексу України про адміністративні правопорушення.